Лікбез для херсонських PR-ників з філософії та інженерії PR

Сутність  PR чи Підтримка влади через моделювання віри, - про це читайте у статті Дмитра Козонака нижче.

• Світогляд подібний до шлунку. Він постійно вимагає інформацію, так само, як шлунок вимагає їжу.

Усі PR-технології обертаються навколо боротьби за владу і зайняті створенням тієї чи іншої віри, яка визначає, яким буде тип суспільства, і, відповідно, тип і рівень втручання влади в життя окремої особистості. Такі поняття, як «лояльність споживачів» та «цитування в ЗМІ» мають до PR таке ж відношення, як спостереження за вживанням їжі до угамування голоду.

Людина – істота емоційна. Наші почуття керують свідомістю, і те, якою має бути їхня конфігурація в конкретний момент часу, завжди було і є турботою людей певних професій. Зараз їх називають фахівцями з комунікації (рекламісти, бренд-менеджери, політтехнологи) раніше ці функції виконували жерці, шамани, священики або іншими словами «фахівці по вірі».

• Завданням PR-ників всіх часів і народів було забезпечення беззаперечного підпорядкування народу своєму правителю, якому всі люди, як би в прямому сенсі цього слова, передавали в управління власні мізки та волю.

PR як явище прийшов у цей світ разом з появою людини. Принципи, за якими він функціонує, залишаються непорушними. На відміну від цивілізацій, поява і зникнення яких супроводжує історію людства протягом тисячоліть. І за багато років до появи комп'ютерів вже повним ходом працювали програми, якими начинялися людина, яка тільки-но з'явилася на світ. Їй, як і зараз, давали ім'я, Бога, соціальне місце в суспільстві та начальника її долі – вождя, фараона, короля, президента країни і навіть голови ради директорів корпорації.

Завданням PR-ників всіх часів і народів було забезпечення беззаперечного підпорядкування народу своєму правителю, якому всі люди, як би в прямому сенсі цього слова, передавали в управління власні мізки та волю. І якщо піарники зі своїм завданням не справлялися, то держава тут же отримувала бунти і революції у відповідь, тому що в будь-якому суспільстві відбувається постійна і невидима боротьба за уми й душі людей між владою і опозицією, власними правителями і господарями чужих країн.

• Для підтримки влади недостатньо одного насильства. Обов'язковою умовою її існування є також згода народу з цим насильством.

У радянські часи на просторах найбільшої країни світу люди повсюди бачили гасла «Слава КПРС», пам'ятники Леніну і жили в містах, які називалися на честь діячів комунізму. Періодично народ йшов на демонстрації на честь «1 Травня» і «Великої Жовтневої соціалістичної революції». Приходячи до школи, першокласники бачили над дошкою вимогу пам'ятати, що Ленін завжди вчився на «круглі 5».

Радянський Союз наказав довго жити. Тепер у незалежній Україні повсюди можна зустріти знову відкритий або тільки побудований храм, хрести на перехрестях і біля колодязів. Замість комуністичних демонстрацій люди масово йдуть в церкві на Різдво та Великдень, діти в школах вивчають закон Божий, на якому вчать, що всі ми - раби Божі. А те, що Бог особисто вибрав для нас правителем того чи іншого президента , ми дізнаємося від французьких журналістів, яким у цьому зізнається котрийсь із наших олігархів. І якщо ти віриш у Христа, то спробуй не погодься з цим, адже Біблія вчить, що вся влада від Бога. Навіть у демократичній країні, де, як відомо, вся влада від народу. І непокора владі – це тяжкий гріх, за який кожен революціонер буде горіти в пеклі. Не буде революціонер горіти в пеклі, якщо у нього інша віра, наприклад у справедливість. Адже, як відомо, «по вірі вашій нехай буде вам»! Тому й владі важливо, щоб замість нагадувань про необхідність вірити у справедливість, а значить боротися за неї, всюди були церкви.

• Підтримка уявлень залежить від того, яку інформацію постійно, непомітно для себе і малими порціями отримує людина в процесі свого життя.

...У Туреччині крім розташованих усюди мечетей, також скрізь продається пиво однієї марки. Нагадає вам про нього не тільки реклама. Але і один із найпопулярніших турецьких баскетбольних клубів, названий ім'ям цього пива. У цього баскетбольного клубу, який називається «Efes Pilsen SK», є тисячі відданих фанатів. Також як і у австрійського футбольного клубу «Red bull», названого на ім’я енергетичного напою, на честь якого також названа команда Формули-1 і безперервний музичний фестиваль. Їх завдання багато разів протягом дня звертатися до людської пам'яті, формуючи в глибинах підсвідомості бажання освіжитися. Подібне завдання вирішують хрести на перехрестях, так само, як і пам'ятники Леніну в скверах колишніх комуністичних країн. Перші нагадують про те, що ми – раби Божі. Другі, що всі ми були онуками та онучками дідуся Леніна. Перші підсвідомо закликають нас піклуватися про свою долю після смерті і смиренно терпіти беззаконня в житті. Другі закликали будувати комунізм, терплячи побутові проблеми і дефіцит продовольчих товарів у магазинах.

• Без повторення немає віри. Без віри немає сенсу життя, а значить вектора для дій, вчинків, вибору, який людина постійно вимушена робити. А повторюємо ми собі те, про що нагадують нам кожен день публікації в ЗМІ, реклама, пам'ятники.

У своїй праці «Тюремні зошити» італійський мислитель Антоніо Грамші пише, що для підтримки влади недостатньо одного насильства. Обов'язковою умовою її існування є також згода народу з цим насильством. У свою чергу, підтримку згоди, або ж навпаки - формування незгоди народних мас з існуючим соціальним порядком залежить від сукупності уявлень окремої людини і, відповідно, всього суспільства в цілому про такі формуючі підсвідомість елементи, як: прекрасне і огидне, добро і зло, людина і Бог, справедливість і беззаконня, безлічі символів і образів.

Підтримка цієї сукупності уявлень в стійкому положенні або ж її деформація залежить від того, яку інформацію постійно, непомітно для себе і малими порціями отримує людина в процесі свого життя.

Наукові відкриття на початку другої половини минулого тисячоліття, породили новий клас інтелігенції, який пішов у школи та університети з розповідями про закони фізики і хімії, які багато в чому суперечили розповідями священиків, і, відповідно, змінили уявлення людей про світоустрій. Воно призвело до сумніву в існуванні Бога, а значить легітимності влади монархів, які наділялися владою якраз від Бога. Це стало основою для французької та інших революцій, які за кілька століть викинули монархії на узбіччя історії в більшості країн світу.

• Для запобігання впливу негативної інформації про бренд, необхідно створити і запустити в інформаційний простір велику кількість маленьких добрих новин про нього... Без повторення немає віри.

Віра у що-небудь (а значить певний тип світогляду) існує лише тоді, коли про предмет віри говорять. Кажуть нескінченно і постійно. Як тільки починаються і нарощуються розмови про щось інше, тоді люди починають вірити в це інше. Як, наприклад, в комунізм на початку століття. Або, як у кінці століття, в те, що крім репресій за 70 років комуністичної влади більше нічого доброго в житті радянських народів не було.

У книгах з комунікацій вчать, що для запобігання впливу негативної інформації про бренд, необхідно створити і запустити в інформаційний простір велику кількість маленьких добрих новин про нього.

Те, як ефективно і безвідмовно працює цей принцип, можна з цікавістю спостерігати в Україні. Тут буквально на кожному кроці можна почути масу фактів, які свідчать про багатство сучасних США. Нескінченні громадські проекти, публікації в ЗМІ, волонтери, які прибули з Америки, програми на телебаченні і продукти Голівуду в своїй сукупності вже давно створили і підтримують віру українського народу в ефективність американської економіки. Ця віра настільки непохитна, що окремі повідомлення із США про близький дефолт цієї держави, її зовнішній борг, який перевищує суму в 14 трильйонів доларів, і заморожування на 2 роки виплат премій держслужбовцям не призводять в Україні до жодних сенсацій. Ці новини проходять для цілого народу непоміченими навіть тоді, коли люди чують ці новини. Адже коли віриш, не можна думати. Вірити в одне – означає заперечувати інше.

• Нескінченні громадські проекти, публікації в ЗМІ, волонтери, які прибули з Америки, програми на телебаченні і продукти Голівуду в своїй сукупності вже давно створили і підтримують віру українського народу в ефективність американської економіки. Попри інформацію про кризи та дефолти в США.

Будь-яка компанія з виведення нової торгової марки на ринок будується за цим же принципом. У колективне несвідоме цілого суспільства вклинюється інформація про об'єкт розкрутки одночасно через рекламу на ТБ, радіо, в інтернеті та газетах, білбордах, промоушн-акціях в супермаркетах, спонсорстві трансляцій футбольних матчів, благодійних акціях. Але й цього всього недостатньо. На вулиці дівчина приємної зовнішності обов'язково дасть Вам в руки рекламну листівку. І якщо Ви йшли в турботах про свої особисті справи і мали свої особисті плани, то вибачте – з цього моменту як вірус в комп'ютері, який ламає програми, у вашій підсвідомості почне жити образ якої-небудь поп-зірки або успішного спортсмена, який змусить витратити частину вашого життя на придбання нового товару, не зрозуміло для чого вм потрібного.

• PR як віра – це не дане з неба одкровення, а інженерний об'єкт, який створюється людьми та існування якого вимагає постійних вкладень.

Отже, без повторення немає віри. Без віри немає сенсу життя, а значить вектора для дій, вчинків, вибору, який людина постійно вимушена робити. Наша доля - це те, що ми самі собі повторюємо. А повторюємо ми собі те, про що нагадують нам кожен день публікації в ЗМІ, реклама по телевізору, пам'ятники в парках, а також те, про що, як і тисячу років тому, розповідають на релігійних зборах священики і різного роду пастори.

Постійні зіткнення людини з різного виду інформацією, яка призводить актуалізації певних образів в її пам'яті, які формують відповідні бажання і, як наслідок, моделюють поведінку – це особливо витончена форма рабства, від якої людству навряд чи вдасться коли-небудь позбутися. Адже світогляд, яким наділена кожна людина, подібний до шлунку. Він постійно вимагає інформацію. Так само, як шлунок вимагає їжу.

Тим не менше, кожна людина, яка пише статтю, створює рекламний слоган, виступає з політичною промовою чи проголошує проповідь, зобов'язана усвідомлювати, що в першу чергу займається підтримкою чи деформуванням світогляду людей, який визначає тип соціального порядку в суспільстві. І, усвідомлюючи це, нести частку відповідальності за події в житті людей, так само, як вихователь у дитячому садку разом з батьками несе відповідальність за поведінку дітей і, власне, їх виховання в цілому.

• Зіткнення людини з різного виду інформацією – це особливо витончена форма рабства, від якої людству навряд чи вдасться коли-небудь позбутися

Безумовно, ми живемо в той час, коли вигідно і навіть престижно бути духовним поневолювачем, який для замовника та за його гроші вгонить маси народу в страх або ейфорію – дивлячись, на що надійшло замовлення. Але також ми живемо в той час, коли середньовічна інквізиція вважається ганьбою, хоча ще порівняно недавно мала безмежну владу в суспільстві, а заняття інквізицією було дуже вигідним і престижним.

Замість постскриптуму:
10 квітня 2010 року у видані «Дзеркало Тижня» вийшла публікації Якуба Логінова під назвою «Європейські гроші для України: корупційні схеми замість модернізації економіки» (http://www.dt.ua/2000/2250/69099/ ). Її головна думка полягає в тому, що Європейський Союз замість вирішення важливих інфраструктурних проблем, витрачає значні фінансові ресурси на культурно-інформаційні проекти всередині самого ЄС. Ось 2 абзаци з цієї статті, які прямо стосуються нашої теми:

«...Відстань у 200 км потяги долають кружним шляхом, часом навіть за десять годин (наприклад, Краків—Попрад), бо бракує лише 20 км залізниці, які сполучили б польську та словацьку залізничні мережі. Жителям, які скаржаться на ці проблеми, влада відповідає заяложеним: криза, немає грошей. Водночас коштом ЄС постійно друкуються тисячі листівок, проводяться помпезні «Дні Європи» та «зустрічі на кордоні», конкурси знань про ЄС чи шкільних творів на тему «Чим різниться моє дитинство як жителя Євросоюзу від дитинства моїх батьків», які нічого насправді не змінюють…».

Чиновники ЄС, на відміну від автора статті і практично всієї культурної і політичної української еліти, добре знають, що віра – це не дане з неба одкровення, а інженерний об'єкт, який створюється людьми та існування якого вимагає постійних вкладень.

Дмитро Козонак, для
проект UkraineCityGuide.com