Херсонська активістка про інший бік волонтерства
Так бути волонтерству, чи ні, наскільки важлива й необхідна нині ця справа, без якої, до речі, багато хто себе вже не мислить…
Вчора «Любимый Херсон» опублікував думку херсонського волонтера Артема Яковлєва, який вважає, що "армійське" волонтерство вже не актуальне.
Прочитавши наш матеріал, сьогодні херсонська активістка Євгенія Вірлич у Фейсбуці висловила свою позицію:
«Прочитала сьогодні думку щодо волонтерства на одному з ресурсів, не змогла втриматись.
Є слова істини - так, волонтерство повинно бути не тотальним та фанатичним, а зваженим. Але воно не має зникати, коли в країні є війна та окупація. Так, возити солдатам те, чим їх має забезпечувати країна, не зовсім правильно, але: 1. Коли призвали сина/чоловіка/брата, а в частині немає необхідного, то мати/дружина/сестра не будуть витрачати час на з'ясування обставин - спочатку екіпірують хлопця, а вже потім будуть розбиратися, що не так із забезпеченням в частині. Розбиратися потрібно дійсно, але тоді, коли хлопці воюють у безпеці. 2. Волонтери з'явилися, коли ворог напав на нас, а армія виявилася босою/голою і вижили ми фактично саме завдяки мужності хлопців і самовідданості волонтерів. Про це треба пам'ятати, адже волонтери "взяли на себе" армію, розкрадену попередньою владою до нитки.
Є іще й інший бік волонтерства, який держава просто не здатна забезпечити апріорі: немає таких кодів класифікації видатків. Це так зване домашнє волонтерство. Там, на фронті, або тут, на межі із Кримом, просто необхідно відчувати, що тебе люблять, цінують і чекають. Це має бути видно не лише за тепловізорами і шкарпетками (вони потрібні - без сумніву), а ще й за візитами жінок із домашніми смаколиками або чаями Кулінарна сотня Херсонщини, або книжками українських письменників, домашнім салом. Дитячі малюнки і листи зі словами підтримки, домашні пироги і закрутки, щирі пісні і просто аромат жіночих парфумів посеред запаху війни - усе це також волонтерство. Капелани, які привозять те, чого НІКОЛИ не буде давати держава, а також вислуховують, моляться, благословляють - усе це також волонтерство. І це НЕ має зникати. Доки тривають війна та окупація, це має тривати.
Ну і, звісно, низький уклін тим, хто не полишає волонтерську справу. Ви майже святі!».
