Книжковий Миколай у Херсоні спровокував мистецьку та патріотичну дискуссію

Цього року "Книжковий Миколай" у Херсоні зібрав яскравих письменників. Дехто з них залишив у памяті містян аж надто яскравий слід.

Херсонські патріоти та громадські активісти витратили два роки життя, щоб довести політикам та культурним діячам Києва та Заходу України, що проросійський Південний Схід - історія не про Херсон. Але іноді, чи то йдучи за стереотипами, чи то в силу відчутної культурної разниці (йдеться не про якісний рівень, а саме про відмінності), або ж для обслуговування певного політичного завдання херсонцям роблять неприємно: їх знову відносять до світу промосковських, російськомовних орієнтирів.

Днями таке сталося саме після книжкового форуму. Письменниця Галина Пагутяк ("Смітник Господа нашого", "Захід сонця в Урожі", "Радісна пустеля", "Втеча звірів"), після відвідин Херсона, повернувшиcь додому написала про наше місто таке:

- Мені навіть страшно уявити, що діється з садках і школах Херсона. За весь час перебування не чула, щоб бодай одна дитина розмовляла українською мовою. Навіть діти викладачів української мови та літератури. Величезний вплив учителів-сепаратистів на учнівську молодь – це не байдужість, невігластво чи лінощі, а свідома підготовка грунту для наступної спроби окупації шляхом виборів прокремлівської влади. Це може трапитись дуже скоро. Наразі мешканці Херсона – це продукт совково-російської ідеології, анклав серед українських сіл та козацьких могил у степах.Тих, що не затопили Каховським морем. Цитується за Zik.ua

Херсонців - а спілкувалися з нею саме українською і викладачі ХДУ, і бібліотекарі, і журналісти, і голова місцевого осередку НСПУ Василь Загороднюк, настільки упереджена й викривлена позиція прикро вразила. На своїй сторінці у фейсбук громадська діячка Євгенія Вірлич, написала так:

- Я возила і знайомила з містом Сергія Жадана, Андрія Любку, Олексія Чупу, Євгена Положія, Галину Литовченко, Макса Кідрука, Євгена Франківа, Вікторію Амєліну.... Так от усі були вражені тим, наскільки Херсон - приємне і патріотичне місто. Воно особливе, не схоже на інші. Це не Львів чи Франик, не Чернівці і не Рівне. Це - Херсон, до нього треба звикнути такого, який він є, і приймати його з його ментальністю. Неможна всіх підлаштовувати під свою недолугу міру. Це все одно, що я порівняю Львів зі своєю рідною Феодосією - і я зможу це зробити на користь останньої ;) ;)

Можна було б закинути Євгенії, що вона просто, як усякий кулик, хвалить своє болото. Але ж, окрім Галини Пагутяк, були й інші знані письменники, які побачилои інакший Херсон. На підтримку нашого міста авторка містичних романів Дара Корній ("По той бік сутіні", "Гонихмарник", "Щоденник Мавки") висловилася так:

Не всі львів'яни побачили отакий Херсон, яким описала його авторка статті. Мій Херсон інший, у ньому живуть світлі, чесні люди, патріоти, українці по вірі, небайдужі, активні громадяни, веселі та сумні, закохані в українську пісню,залюблені в моув та традицію, ті, котрі чекають синів та коханих з війни, які вміють і радіти, і сумувати. Я була в Херсоні в квітні, мала зустрічі і в школах, і в університеті, і в бібліотеках, і з радістю повернулася до вас на ваше запрошення в грудні...

...А Книжковий Миколай був чудовий. Попри роботу над помилками, яка мусить бути. Перший крок зроблено. І обов'язково буде другий, і будуть залучені і студенти, і старшокласники, і школярі. Ох, а мені майже все сподобалося. Бо я встигла наговоритися досхочу з читачами, і запланувати майбутні зустрічі, і сходити в гості до моїх улюблених бібліотекарів з найкращої української бібліотеки ім. Дніпрової Чайки, яку я усім бібліотекам України ставлю в приклад. І нарозмовлялася з учителями-філологами, і з старшокласниками, і з їхніми батьками. І все це українською мовою. Дякую, дорогий Херсоне, за гостинність. Ви - супер!

Для того щоб помирити погляди, вона навіть поділилася притчею про подорожнього й місто:

Перечитавши всі коментарі та саму статтю, я пригадала Сократову притчу, яку розповідала Марія Чумарна.

Подорожній перед входинами до міста зустрів чоловіка, який мешкав у цьому місті. Подорожній запитав його: "А скажи, чоловіче, які люди живуть у вашому місті ?" Містянин відповів питанням на питання: "А які живуть у твоєму?" "У моєму живуть брехуни, зрадники, пройдисвіти та облудники!" " О, тоді тобі краще у наше місто не заходити. Бо тут також живуть і брехуни, і зрадники, і пройдисвіти!" - сумно відповів містянин і подорожній пішов далі. Через деякий час до містянина підійшов ще один чоловік, теж подорожній-мандрівничий: "Доброго здоров'ячка, чоловіче добрий! То твоє місто?" "Так! Моє" - погодився містянин. "А які люди живуть у твоєму місті?" - запитав мандрівник. "А у твоєму які?" - трохи невдоволено відповів містянин. "О, у моєму місті живуть прекрасні люди. Вони доброзичливі, чесні, щирі, вірні, жертовні, завжди готові прийти на допомогу в найскрутніші хвилини!" І містянин втішився, коли почув такі слова. "Я такий радий, що ти примандрував до нашого міста. Бо в нашому місті теж живуть такі само чудові люди, які і у твоєму!".

Ось така притча.

Хотілося б вірити, що до нас приходитимуть мудрі подорожні. Але й від херсонців треба ще багато мудрості, щоб побачити в усіх подорожніх - гідних людей, навіть коли вони неправі чи упереджені.