День народження генія на Херсонщині пройшов непомічено
Серг?ій Федорович Бондарчук народився 25 вересня 1920, у с. Білозірка на Херсонщині. Утім слава, кар'єра і смерть пов'язали його з Росією. Чи не тому херсонці не вшанували цього року славетного земляка, якому могло б виповнитися цьогоріч 97 років?
Нагадаємо віхи славетної біографії актора і режисера (навожиться за інф lib.kherson.ua)
Бондарчук Сергій Федорович народився в селищі Білозерці Херсонської області. Невдовзі сім’я переїхала у Таганрог, де батько влаштувався на шкірзавод, бо володів ремеслом шорника. У шкільні роки Сергія приваблював театр і кінематограф.
У 1937 р. після закінчення школи, сімнадцятирічний юнак поступив в студію Ростовського театру, але закінчити не зміг – розпочалася війна. У 1941-1942 рр. працював актором в Театрі Червоної армії в м. Грозному. У 1946 р. після демобілізації з армії, він продовжив навчання в Москві на третьому курсі акторського факультету ВДІКу, який закінчив у 1948 р.
Закінчив ВДІК (майстерня С. Герасимова та Т. Макарової). Перша роль С. Бондарчука в кіно – Валько у фільмі Герасимова «Молода гвардія». За головну роль у кінофільмі «Тарас Шевченко», яку зіграв у 1952 р., він отримав премію на МКФ в Карлових Варах. На Батьківщині актор сподобався Сталіну, який назвав його «істинно народним артистом» - як наслідок, С.Ф. Бондарчук став наймолодшим на той час народним артистом СРСР.
Роль Отелло у однойменному кінофільмі С.Ю. Юткевича принесла йому визнання як актору і за кордоном.
Але справжня слава прийшла до нього як до режисера пізніше.
Як режисер-постановник С.Ф. Бондарчук зняв 7 кінофільмів.
Справжнім одкровенням стала перша самостійна режисерська робота С. Бондарчука «Доля людини», поставлена за однойменним оповіданням М. Шолохова у 1958-1959 рр., де він зіграв головну роль Андрія Соколова. Цей фільм відзначений Великим Золотим призом Міжнародного кінофестивалю у Москві (1959), премією польських кінематографістів за кращу першу постановку фільму.
Епохальною подією стала чотирисерійна стрічка з кіноверсією роману Л.М. Толстого «Війна і мир» (1966-1967 р.р.). Вона була не тільки прихильно сприйнята світовим глядачем, а здобула низку премій на різноманітних кінофестивалях, найпочеснішою і найвизначнішою з яких став «Оскар» – приз Американської академії кіномистецтва.
Наступною вагомою кінороботою Сергія Бондарчука став батально-психологічний фільм «Вони воювали за Батьківщину» (1975, екранізація роману М. Шолохова). Героїко-патріотичний фільм отримав Державну премію РРФСР ім. братів Васильєвих (1977), а також приз Міжнародного кінофестивалю у Манілі (Філіппіни). У кінострічці зіграли ролі зірки вітчизняного кіно В.Шукшин, Ю.Нікулін, Г.Бурков, В.Тихонов та ін.
Лірико-філософський талант кіномислення С.Бондарчука втілився у стрічці «Степ» (1977), знятій за творами А. Чехова. Останньою незавершеною роботою митця у кіно став десятисерійний телевізійний фільм «Тихий Дон» за романом М. Шолохова.
З 1971 р. С.Ф. Бондарчук працював викладачем у ВДІКу.
Творчість народного артиста Бондарчука Сергія Федоровича відзначена високими державними нагородами. Він – лауреат кількох державних та міжнародної премії «Академії Сімба» (Італія, 1982), премії Всесоюзного кінофестивалю (1983), Герой Соціалістичної праці.
До 90-річчя від дня народження митця його донька Наталя Бондарчук написала сценарій та зняла фільм про дитячі роки батька, зйомки якого проходили у Білозерці. На березі Білого озера у Білозерці встановлено пам’ятний знак на місці, де стояв батьківський будинок Сергія Бондарчука, - пише lib.kherson
Помер Сергій Бондарчук 20 жовтня 1994, у Москві, РФ. Невже і в жовтні не згадають про дату смерті великої людини?
Шкода, коли ми шануємо тільки тих земляків, які прославилися на захід від України. Своїх забувати не варто, де б вони не були.
