Гостроту гендерної проблематики у Херсоні спробувала оцінити місцева журналістка
Думки про гендерну рівність та мову ворожнечі пересічні херсонці та відомі громадські діячі - дослідила Катерина Пономаренко, журналіст
Що думають про гендерну рівність та мову ворожнечі пересічні херсонці - можна дізнатися на відзнятому відео, що було оприлюднено на фейсбук і на ютьюб:
Але авторка пішла далі, взявши інтерв’ю у відомих у Херсоні громадських діячів, гендерних експерток. Вони не тільки розповіли, чим небезпечна мова ворожнечі за гендерною ознакою, а й дали поради, що роботи для її подолання.
Що стосується гендерної нерівності, достатньо подивитися на статистику:
лише 11% парламентаріїв у Верховній раді жінки, решта – чоловіки. Представниці жіночої статі отримують на 22-27% менше зарплатню, аніж чоловіки, хоча працюють не менше.
«З одного боку зараз відбувається багато позитивних змін в окремих сферах, зокрема в гендерній політиці. З іншого боку якщо брати тему домашнього насильства, то зміни, на жаль, мінімальні. Більше того, є великий спротив з боку вищих посадовців та Верховної Ради, наприклад, щодо прийняття Стамбульської конвенції», - коментує експертка ГО «Громадський центр «Нова генерація» Ольга Жукова.
Крім того, дослідження останніх років показують, що мова ворожнечі щодо жінок входить у першу десятку серед інших категорій. За словами Ольги Жукової, мова ворожнечі є однієї з форм дискримінації й вона буває різна – починаючи від так званої побутової, жартів, анекдотів, закінчуючи заголовками й текстами в ЗМІ, які несуть в собі відверті оціночні судження, що принижують людську гідність. Експертка й сама потерпала від мови ворожнечі, коли через її ідеї та переконання в соціальних мережах писали, що таких як вона «треба спалювати на кострі».
Голова ГО «Успішна жінка» Олена Микитась вважає яскравим прикладом гендерної нерівності те, що досі вважається припустимим питати у жінки при влаштуванні на роботу, чи вона одружена, чи планує заводити дітей. І наводить дотепний приклад з життя: один роботодавець боявся, що жінка піде в декрет й взяв на її місце чоловіка… який через деякий час пішов в декретну відпустку за доглядом за двома близнюками.
А ось анекдоти, які багато хто вважає невинними, на думку експертки, мають негативні наслідки, адже узагальнюють всіх жінок, принижуючи їх роль.
«Мова ворожнечі виникає через відсутність звички аналізувати. І тоді можна переплутати інформацію з агітацією, а це може призвести до війни, насилля, фізичного винищення», - коментує Олена Микитась.
Яскравим прикладом такої мови ворожнечі, «уречевлення» жінок є сексиська реклама - коли жінка зображується як приз або, наприклад, у вигляді морозива з підписом «Оближи її». А якщо сприймати жінку, як річ, предмет, то її без проблем можна відсунути, вдарити, принизити.
Так само сексиську рекламу вважає показником гендерної нерівності голова Херсонської обласної організації Комітету виборців України Дементій Бєлий, хоча вважає, що ми зараз переживаємо процес переходу до нового постмодерністського суспільства, де змінюються стосунки між чоловіками й жінками, але ще залишилися люди, які живуть в середньовіччі й вважають, що чоловік головний, а жінка – другорядна.
«На побутовому рівні скоріше є не ворожнеча, а здивування, якщо жінка не виконує якихось стереотипних ролей - якщо замість того, щоб готувати та прибирати, вона більше займається собою. А ось мова ворожнечі частіше виникає тоді, коли жінки відстоюють свої права участі в суспільному житті, в політиці. Саме тоді викають з боку деяких обурених чоловіків закиди типу «твоє місце на кухні», «куди ти лізеш» тощо», - вважає голова ХОО КВУ.
Активістка БО «Інша» Марина Усманова впевнена, що біда в тому, що самі жінки вже, на жаль, звикли до мови ворожнечі та не помічають її, наприклад, мало хто реагує на те, коли жінок називають «тьолочкі», хоча фактично це порівняння з твариною і є неприпустимим.
«Яскраво видно мову ворожнечі в ЗМІ, коли, наприклад, аварія сталася за участі жінки, на цьому обов’язково акцентують увагу. Складно уявити статтю про чоловіка-економіста, яка починалась би зі слів «окрім того, що у цього блакитноокого блондина все добре в особистому житті, він ще й банкір. Щодо жінок таке зустрічається регулярно», - наводить приклади Марина Усманова.
Як розповіла драматургиня Наталя Блок, вона стикалася з мовою ворожнечі за гендерною ознакою з дитинства:
«Коли говорили такі фрази типу «дівчата-тьолочкі», «жіноча логіка»,«жінка за кермом як мавпа з гранатою», «курка не птиця жінка не людина». Або коли хотіли зробити комплімент і говорили «мислиш як чоловік», «у тебе є яйця». Це також мова ворожнечі – знецінення жіночої природи», - відверто ділиться Наталя Блок.
Те, що жінку оцінюють по зовнішності – теж мова ворожнечі, вважає драматургиня, про яку часто пишуть ЗМІ.
Тож як подолати мову ворожнечі? Поради від експертів.
1)Навчитися ідентифікувати мову ворожнечі.
2)Заявити про те, що вам не подобається той чи інший вислів на вашу адресу, пояснити, що вас це ображає, принижує вашу гідність та попросити при вас не вживати таких слів.
3)Проводити широкі просвітницькі кампанії, в рамках яких пояснювати, що таке мова ворожнечі та чому не можна її використовувати.
Олена Микитась також радить переводити певні вислови щодо жінок на чоловіків. Наприклад, коли жінок вітають словами «Любі жіночки, ви прекрасні», Олена так само звертається й до них – «Любі чоловічки! Ви прекрасні!». Реакція, як правило, шокуюча, але такий підхід справді ефективний.
Звісно, на сьогоднішній день жінка, яка хоче боротися з мовою ворожнечі за гендерною ознакою. Повинна запастися сміливістю, адже скоріш за все не всім будуть подобатися такі заяви. Але все-таки, навіть якщо люди перестануть вживати мову ворожнечі поряд з однією жінкою, то це вже буде крок вперед.
Ця стаття підготовлена в рамках ініціативи «Мова ворожнечі» в українських ЗМІ: ідентифікація та протидія», яка впроваджується Одеською обласною організацією ВГО «Комітет виборців України» за фінансової підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Зміст публікації являється відповідальністю виключно автора.
