Деінституціалізація у Херсоні: реформа в дії і наступний крок - реінтегрування дитини в сім’ю та школу
Літо 2017-го для соціальної сфери відзначилося стартом складної реформи деінституціалізації, яка передбачає зміни системи дитячих інтернатів, де нині перебувають сотні-тисяч дітей.
До кінця не розбираючись з термінологією, багато хто трактує деінституціалізацію як просто закриття інтернатів. Невірно проінформовані громадяни думають, що це просто чергова економія коштів, і що внаслідок реформування діти опиняться на вулиці.
ЦЕ ЗОВСІМ НЕ ТАК!
У першу чергу слід сказати, що під час деінституціалізації, доки не буде впевненості, що дитина у сім’ї перебуватиме у безпеці і благополуччі, ніхто не має права забрати її з інтернату. Далі: деінституціалізація – це зовсім не те, що було сказано вище, а навпаки – це реформа, яка передбачає створення таких умов, за яких потреба в інтернаті чи дитячому будинку просто зникне!
Та поки ми дійдемо до ідеального стану в суспільстві, коли інтернати не будуть потрібні, при можливості реформа повертатиме дітей додому…
Саме тоді може виникнути інша проблема – реінтегрування дитини в сім’ю та в школу. Тільки уявіть, діти значний проміжок часу знаходилися в інституційному закладі, звикли до життя в гуртожитку, до життя на всьому готовому, а тепер повертаються у свої родини. Час частково стер з пам’яті прихильність до батьків та довірливе ставлення до них, діти зовсім відвикли від контролю та хатньої роботи, та й вчителі у школах мають бути готові прийняти їх у класи, враховуючи всі особливості.
Щоб процес реінтеграції проходив якомога легше, його учасники у особі батьків, родичів та учителів, мають притримуватися деяких важливих принципів:
- вони повинні ставитися до дитини як до найвищої цінності, любити і поважати її;
- мати індивідуальний підхід до дитини в ході виявлення та вирішення проблем особистісного;
- у конфліктних та спірних випадках надавати перевагу інтересам дитини;
- будувати відносини на комплексному підході – вміти правильно оцінювати різнобічні потреби дитини та середовища, в яке вона інтегрується;
- налагоджувати співпрацю та партнерство між різними державними і неурядовими організаціями в інтересах дитини;
- стимулювати дитину до самодопомоги.
Важливо також розуміти, реінтеграцію вихованців інтернатних закладів необхідно розглядати як процес із чітко окресленими кроками, більшість яких має проходити ще в період перебування дитини в інтернатному закладі, а не після її повернення в сім’ю. Про що має турбуватися інституція.
Вже тут – на місцях в інституційному закладі – фахівці повинні сформувати план дій стосовно реінтеграції: знати всю інформацію про родичів, чому раніше був розлад у родині, хто прийматиме дитину, хто працюватиме, окреслити ряд заходів за участю профільних спеціалістів…
Так, процес реінтегрування дитини в сім’ю – непростий, та якщо повернення можливе, то його необхідно реалізувати, адже у родинному колі дитина відчуває природний захист, саме в ньому вона - особистість.
