Озеро Біле на Херсонщині - зона рекреації чи екологічного лиха?
«Біле озеро: молодильний казан України з «живою водою», – так пишуть популярні блогери-мандрівники про цілющі властивості однієї із туристичних принад України.
Шкода, але йдеться зовсім не про знане херсонцями озеро, на берегах якого розмістився нинішній районний центр – селище Білозерка.
Обидва озера – на Рівненщині та на Херсонщині – майже однакові за площею (близько 5 кв. км), хоча і мають різне походження. Перше озеро – карстове, а друге – лиманне.
Здавна їхні ресурси привертали увагу людини. Втім, озеро на Рівненщині перетворилося на привабливий туристичний об’єкт, а озеро на Херсонщині – на потенційну зону екологічного лиха.
Картографічні джерела фіксують існування топоніму «Біле озеро» у пониззі Дніпра з давніх часів. Європейським картографам XVII – XVIII століття водойма була вже добре відомою під латинською назвою «Albus lacus» або ж під татарською «Ak-Gheuli» (на фото). Її походження, ймовірно, пов’язане з білуватим відтінком води, який зумовлюється піщаними донними відкладеннями.
На берегах Білого озера здавна селилися люди, залишки їх поселень знайдені як на високих, крутих берегах північно-східної частини озера, так і вздовж низовинних, заболочених берегів південної частини озера. Ще задовго до заснування в 1780 р. селища Білозерка (тоді – Іванівка) генерал-цехмейстером І.А. Ганнібалом навколишню територію успішно освоювали запорозькі козаки.
У ХІХ – на початку ХХ століття, завдяки активній діяльності нових власників Білозерки – Скадовських, мальовнича місцевість навколо озера Білого прикрасилася низкою чудових архітектурних об’єктів. На західному березі розташувався їх родових маєток «Скадовка», з великим будинком та затишним парком-садом навколо, а навпроти – на іншому, крутому березі озера, височіли храми Благовіщенського жіночого монастиря. Їх золотоверхі куполи було видно здалеку, на значній відстані від озера.
Нині від архітектурних перлин на березі Білого озера майже нічого не залишилося. Невдячні нащадки розібрали на каміння і маєток, і храми, і монастирські споруди. Старий панський сад був знищений ущент.
Лише струмки з прохолодною водою, які б’ють з-під землі в північній частині озера, залишаються німими свідками людської недбалості. Нині Білозерські джерела – гідрологічна пам’ятка місцевого значення є чи не єдиною туристичною принадою місцевості.
Саме озеро швидко замулюється, міліє та заростає водною рослинністю, його рибні запаси вичерпуються. Як засвідчують дані екомоніторингу, озерна вода за санітарно-хімічними показниками вже не відповідає нормам, її забруднюють шкідливими речовинами.
Півроку тому білозерськими активістами була презентована «Концепція розвитку прибережної зони озера Біле», яка передбачає формування рекреаційної зони для комфортного відпочинку як місцевих мешканців, так і туристів.
Але її втілення в життя вимагатиме не лише активних дій, але й чималого фінансування.
А поки місцеві браконьєри кілометровими сітками продовжують позбавляти озеро залишків колись багатих водних біоресурсів:
Від спільних зусиль громади залежить збереження туристично-рекреаційної привабливості озера Білого на Херсонщині.
Джерело - фейсбук-стрінка Херсонська обласна організація Національної спілки краєзнавців України
