Херсонським родинам, які потребують підтримки, доведеться зачекати

Життя – складна річ як не крути! Когось супроводжує біла полоса, а когось – чорна,  до того ж постійно. Це стосується як дорослих, так і дітей.

Дорослі, окрім того, що постійно вирішують щоденні проблеми, буває, дізнаються і про справжнє горе, яке може навідати родину – відсутність можливості мати дітей. Діти, трапляється, переживають з пелюшок найбільше нещастя – залишаються наодинці з дорослим світом, втрачаючи батьків, і  причин для того може бути багато.

Та тільки світ, незважаючи на його жорстокість, іноді проявляє слабкість і ці дві ланки – дорослі та діти, які зустрілися з бідою – об’єднуються.

Так, дорослі, які не можуть мати власних дітей, або просто вирішили зробити добру справу та взяти діточок з інтернатів у свою сім’ю, обирають форму сімейного виховання і забирають дитину до своєї домівки.

Згідно з українським законодавством, існує чотири форми сімейного виховання:

- усиновлення - коли дитина прирівнюється до біологічної - батьки не отримують фінансової допомоги від держави, натомість мають право на таємницю всиновлення і можуть змінити ім'я дитини;

- опіка - першочергове право на опіку мають найближчі родичі (бабусі, дідусі, дядьки, тітки, повнолітні брати і сестри з різницею у віці 10 і більше років). Опікуни отримують допомогу від держави;

- прийомна родина може забрати від 1-ї до 4-х дітей на виховання і спільне проживання, у тому числі – спільно з біологічними дітьми прийомних батьків;

- дитячий будинок сімейного типу - від 5 до 10 дітей, включно з біологічними. У даному випадку, прийомні батьки і батьки-вихователі – це професійне батьківство, за яке вони отримують плату від держави.

Після того, як форму сімейного виховання обрано, відбувається найцікавіше – батьки та діти потрапляють у зовсім нову для них ситуацію, до того ж дуже відповідальну. Мабуть ніхто не буде суперечити, що батьки, в свою чергу, переживають деякий стрес, адже тепер у них є малеча, яку треба виховувати.

На даному етапі виникає маса запитань: як виховувати, як пояснювати дитині, яка виросла у прийомній родині, що прийде час і вона має її покинути, як поводитися, якщо виникне момент відчуження і, можливо, розуміння, що ці тепер рідні дітлахи насправді чужі, як правильно розповідати про усиновлення і чи потрібно взагалі про це заводити бесіду.

Цікаво, що усі ці проблеми можна й оминути, якщо вчасно звернутися до спеціалістів, які через надання соціальної послуги зможуть вирішити чи навіть попередити незручну ситуацію у вашій новоствореній родині. Та тільки, щоб скористатися такою соціальною послугою, доведеться дещо зачекати, адже в Україні Закон про соціальні послуги вступить в дію лише з 1 січня 2020 року.

Як зазначають у Верховній Раді, соціальні послуги будуть надаватися особам, які відносяться до вразливих груп населення, а також перебувають у складних життєвих обставинах. Соціальні послуги надаватимуться лише за результатами оцінювання індивідуальних потреб особи. Визначені базові соціальні послуги, надання яких гарантується місцевими адміністраціями, виконавчими органами міських рад, міст обласного значення, а також виконавчими органами об'єднаних громад.

Згідно із Законом, соціальні послуги мають надавати професіонали - державні, комунальні організації  або ж громадські об'єднання, благодійні або релігійні організації, які надають соцпослуги без здійснення підприємницької діяльності.

Єдине, що тішить, що жителям Херсонщини не треба чекати початок наступного року – у нашому регіоні вже є така організація, яка допомагає розібратися з проблемами при усиновленні, прийомним батькам, родинам у складних життєвих обставинах і діткам-сиротам.  Мова йде про ГО «Центр розвитку сім'ї та батьківства "Мій Дім"», де завдяки досвіду та людяності працівників, тренерів, психологів, через пораду, добре слово, підтримку, корисні заняття, цікаві заходи усі сім’ї з непростими буднями, нарешті, можуть пізнати, що таке родинний затишок та спокій.

Сподіваємося, що таких організацій, з моменту набуття чинності вищезгаданого Закону, стане більше,  і сім’ї, які відкрили діткам-сиротам двері у свою домівку та серце, ніколи не відчують усілякого роду дискомфорту.

До речі,  окремо звертаючи  увагу на усиновлених дітей чи дітей, які проживають у прийомних сім’ях, слід не забувати і про незручності та проблеми зі сторони соціуму, і в першу чергу це стосується школи. Саме у школі, наразі, такі особливі дітки можуть зіштовхнутися з булінгом, іншими словами – знущанням, і не тільки збоку однокласників та інших школярів, а й зі сторони викладачів.

Як показує практика, зараз найчастіше саме викладачі провокують конфлікт стосовно минулого дитини з інтернату. Цього взагалі не має виникати, адже саме вчитель повинен захищати, виховувати толерантність та розуміння. Щоб нагадати викладачам про їхні безпосередні обов’язки, треба задіяти спеціалістів соціальної сфери, щоб ті проводили тренінги, бесіди, та зупиняли хід таким небезпечним діям. Та тільки й тут перешкода – пам’ятаєте, Закон про соціальні послуги вступить в дію лише з 2020 року.

Тому, якщо нас читають вчителі, які дозволяють собі жорстоке ставлення до дітей з інтернатів, закликаємо зупинитися, адже ви виховуєте ненависть,  що обов’язково залишить слід на майбутньому нашої держави. Діти з інтернатів такі ж самі діти як і ті, хто живуть змалечку з рідними батьками у гарних умовах, єдине, вони потребують дещо більшої уваги та підтримки, і нічого більше.