Чужих дітей не буває: херсонець про те, як бути батьком 10 прийомних дітей

В той час, коли Україна переживає період реформ, зміни не могли обійти і сферу захисту дітей. Тут наразі реалізовується деінституціалізація, ціль якої - створення соціальних послуг для захисту прав дітей та сімей, які зможуть змінити стару, неефективну радянську систему інтернатів. Завдяки новим послугам кожна дитина зможе зростати в люблячій родині: краще - в своїй рідній, в разі неможливості - в прийомній.

Ідеальна модель даної реформи – відхід інтернатів на задній план! Україна до цього йде, але незначними кроками, особливо, якщо справа стосується окремо взятих регіонів, насамперед, Херсонщини.

На території Херсонської області не дуже пишаються роботою інтернатних закладів, але, все ж таки, вони є, на їхній території живуть дітки  - тисячі дітей.

Та саме вищезгадана реформа і буде направлена на те, щоб не дати розвиватися сирітству і надати можливість діткам-сиротам зростати у турботі та комфорті.

Для довідки: на території Херсонської області сьогодні працює 19 інтернатів, в яких проживають близько 4 тис. дітей. Для бюджету це більше 400 млн. грн. Якщо нічого не змінювати, то таке ганебне явище як сирітство буде тільки зростати за допомогою наших з вами інвестицій, через податки громадян, які кожен з нас сумлінно сплачує.

Зараз тішить лише те, що ще раніше – до реформи – на Херсонщині вже були і є добрі люди, які хотіли змін та брали діток-сиріт до себе, і вже у родинному колі виховували нову особистість, піклуючись та демонструючи повагу. Одним із таких людей є Олександр Василєв – батько 10 прийомних дітей, який створив дитячий будинок сімейного типу, народний герой України та голова Херсонського відокремленого підрозділу Асоціації прийомних батьків.

Наш кореспондент поспілкувався з Олександром, аби  дізнатися, чи складно бути батьком десятьох прийомних дітей:

Кореспондент: Олександре, чи важко було наважитися на те, щоб створити дитячий будинок сімейного типу, загалом – взяти до себе нерідних діток:

Олександр Василєв: Стосовно того, чи важко наважитись – ні, але перед доведенням такого бажання до  кінця зупиняють  бюрократичні та організаційні перешкоди. Та нічого, ми і їх подолали, хоча й трішки не по собі, коли для реєстрації дитячого будинку (далі - ДБСТ) на Херсонщині довелося звертатися у столицю, де лише за вказівки першого віце- прем’єра , у 2008 році, нам це вдалося зробити.

К.: З якими труднощами довелося зіштовхнутися, після того, як ви взяли до себе прийомних дітей:

О.В.: Більше з психологічними. Вперше ми з дружиною взяли дітей у 2005 році. Тоді ми знали, що ці діти – зовсім інші, але не думали, що настільки.

К.: Як допомагає Вам держава? Адже за Вами дійсно гідна справа!

О.В. Допомагає виплатами, але якщо до 2014 року їх більш-менш вистачало, то тепер тієї ж суми недосить, тому що на все зросли ціни. Але справа не лише у грошах – ДБСТ чи прийомні родини мають бути наділені ще й соціальним супроводом. Маю на увазі додаткові послуги психологів, юристів та ін. спеціалістів, які б допомогли робити правильні кроки назустріч соціальній адаптації дитини.

До речі, кожні два роки прийомні батьки проходять переатестацію – це ще надається, але крім цього від держави має бути і контроль, щоб у потрібний момент допомогти тим батькам, які перестали вірити у свої сили. Цього дійсно не вистачає.

У 2015-2016 рр. необхідні спеціалісти  зазнали скорочення, і тепер і мені, й іншим батькам доводиться чи то самостійно підтримувати один одного, чи  то звертатися до таких недержавних організацій, як ГО «Центр розвитку сім’ї та батьківства «Мій Дім». Вони з радістю допомагають доброю та кваліфікованою порадою – як психологічною, так і юридичною, якщо треба буде. Ніколи не залишають один на один з проблемою, що дуже важливо.

До речі, стосовно допомоги від міста та держави, то тут є й позитивні моменти:  місто Херсон є прикладом для всієї України в тому, що депутати міської ради затвердили програму "Діти Херсона", яка дієво допомагає прийомним сім'ям в оздоровленні  дітей разом з батьками. По цій програмі виділяються кошти на поточний ремонт приміщень, придбання побутової техніки. За рахунок державної субвенції, в цьому році купили будинок для нового ДБСТ. Держава виділила ще кошти, але бажаючих створити ще один дитячий будинок сімейного типу, поки не має.

К.: Олександре, Ви мали справу з Центром соціальних служб, з інтернатними закладами -  чи можете дати оцінку їхній роботі?

О.В.: Стосовно Центру соціальних служб, то рівень їхньої роботи не відповідає дійсності. Наразі є запит на вищий рівень надання таких послуг.

А інтернати, то взагалі болюча тема, адже там не виховують – там діє справжній режим, у ненайкращому значенні цього слова. І що ми потім маємо? Не зовсім соціально відповідальних громадян. Аби того не сталося, такі ж самі батьки, як ми з дружиною, беруть на себе відповідальність – перевиховати діток з інтернатів/дитячих будинків, і показати їм, що життя може скластися інакше, що жити можна у злагоді та любові, у комфорті та підтримуючи і поважаючи один одного.

Хтось каже, що ми беремо діток лише через гроші. Це найбільша їхня помилка. Ми робимо це задля того, щоб зменшити прояв зла, та збільшити влив добра. Ми попереджаємо ту саму злочинність, яка зростає в інтернатах. Ми показуємо дітям інше життя та дійсно даємо їм батьківське тепло, якого не вистачає. Це дуже відповідально, і це не так легко, як здається.

Якщо ще раз про матеріальне, хочу розказати, що нам вдалося навіть залучити інвестиції у Херсон. Так, завдяки Німецькому фонду «Міст у життя», було побудовано 2- поверховий будинок з усіма умовами, про які можна тільки мріяти. Він залишиться, коли ми поїдемо, і там зможуть жити інші родини, які будуть опікуватися прийомними дітками.  Хіба це не чудово? До речі, коли ми шукали землю для будування, місцеві депутати не могли нам її надати, тому побудовано дім на території церкви – у Неї така можливість чомусь знайшлась.