За Сальдо херсонцы проголосують вчетверте
Що ми знаємо про людей, яких готуємося обирати до місцевої влади? Чим керуємося, коли робимо свій вибір? Адже що оберемо, з тим і будемо жити.
Не зважаючи на довгий список кандидатів у мери Херсона, більшість прогнозів сходиться на тому, що з цього списку нам доведеться обирати між двома. Між відом і маловідомим, між реальним і незрозумілим. Не претендую на істину в останній інстанції. Цей матеріал – відверта спроба розібратися, хто з них є ким. А головне, чого очікувати всім нам, херсонцям.
«Не наполягаю», - це повний і єдиний офіційний виступ нардепа І.Колихаєва за час його роботи у Верховні Раді. І показово, що такий «красномовний змістовний» спіч стосується одного з найбільш дискусійних в українському суспільстві законів – про ринок землі. Більше – жодного слова, ніколи за рік його народного депутатства. Заступник голови земельного парламентського Комітету так само «тихо» веде себе і на комітетських засіданнях. Тиха позиція була характерною і для часів, коли він був депутатом від Блоку Порошенка в обласній раді. Такий собі «кіт у мішку», що несподівано з’явився на теренах Херсона із заявленим бажанням врятувати місто. Але чи може людина, яка навіть власної точки зору публічно не відстоює, керувати містом, відстоювати його позиції, просувати прагнення городян? Хоча заявлені та реальні цілі походу до місцевої влади часто різняться.
І одна з них дуже проста – марнославство. Вихованець однієї з херсонських шкіл, випускник Військово-морського інституту радіоелектроніки в Ленінграді жодного року за спеціальністю не працював. У 1995 він повернувся до Херсона. У «лихі 90-ті» почав з підприємництва в АПК. І насправді, навіщо та радіоелектроніка, коли кошти у ті часи можна було «колотити» з аграріїв Херсонщини. В результаті – бізнес-імперія, що охоплює пять районів області.
Заради виправдання – створення благодійного фонду та позначка в офіційній біографії – меценат. Але марнославство ніколи не дає спокою, тому для «вирішення проблемних питань» краще йти до влади. Та от, у 2019 за лозунги зробити життя кращим його, як самовисуванця, обирають нардепом від 184 округу. Лозунги лозунгами, але результати оцінюються зробленим для людей.
А що ж в офіційних деклараціях народного обранця?
Окрім особистого майна у 2018 році, йдучи до парламенту, Ігор Вікторович офіційно декларує майже 104 тис. кв м земельних ділянок в особистій власності у двох районах Херсонщини – Олешківському та Каховському. Далі – робота в парламенті, що забороняє будь-яку підприємницьку діяльність прямо чи опосередковано. Але що відбулося? Менше ніж за рік у власності Колихаєва задекларовано вже на 442 тис. кв м (майже у 4,5 раза) землі більше. Та й географія володінь значно розширилася – додалися ще Новотроїцький, Бериславський та Горностаївський райони.
Декларація датована березнем 2020 року, а десь за пару місяців раніше прізвище Ігоря Колихаєва стало звучати серед ймовірних бажаючих посісти крісло мера Херсона. Причому з незмінною риторикою: «Нам тут жити!». Що змусило змінити державницький вектор на провінційний Херсон? Пам’ятаємо про марнославство.
Одна справа – кнопкодавити, хоча й не без певних, як ми бачимо переваг, а інша – свої повноваження ще на 3 мільярди офіційного бюджету обласного центру.
Цікавим є й власне позиціювання Колихаєва. «Нове» обличчя, невідоме більшості містян, проте підтримане частиною херсонського бізнесу . Саме бізнесу, бо в Херсоні кожен з них теж хоче підсилювати свої містечкові бізнес-імперії. Зробивши ставку на Колихаєва, вони сподіваються саме на цей результат, але як він відіб’ється на житті всіх інших херсонців? Хоча більш показово виглядають заяви самого кандидата у мери. Він наголошує на своїй нетерпимості до корупції, що поруч з описаним вище мало схоже на безкорисливість справжніх прагнень пана нардепа.
Тим більше реальної, чіткої передвиборчої програми мера теж не пропонує. Його концепція реалізації плану розвитку Херсона все більше зводиться до кількох фігур динозаврів, гучно брендованих назвою «Парк Юрського періоду» та тим самим слоганом про «Нам тут жити!».
Де? Останні роки Херсон і без того перетворився у середовище, дуже схоже на період мезозойської ери.
І ще одна важлива деталь: прямих зустрічей, ефірів та безпосереднього спілкування він уникає. Задовольняється загальними фразами, більшою частиною написаними кимось, а не сказаними особисто. Згадуючи «красномовність» його єдиної парламентської промови, напевно, зрозуміло, чому саме. Але якщо вже зараз за кандидата, який стверджує свою авторитарність у керівництві, говорять інші, чого ж очікувати далі? Та й абсолютно незрозуміло, чого від нього чекати взагалі в разі, якщо він стане мером. Тим більше, що мера, замість якого говорять і діють на свій розсуд всі, хто хоче, ми вже майже перетерпіли. В чергове просто не витримаємо.
«Херсон – наш дім», - з цією ідеєю йшов на посаду міського голови у 2002-му Володимир Сальдо. І давайте будемо відвертими. За часів Сальдо – мера херсонці дійсно відчули Херсон своїм домом. Місто ставало комфортнішим, чистим і поступово вийшло на впевнені позиції у порівнянні з іншими містами України.
Городяни почали об’єднуватися навколо заявленої тоді ідеї: Херсон – наш дім. І відчували гордість, коли напередодні Дня міста, яке, до речі, саме при Сальдо почали святкувати по-справжньому, поруч з нашими будинками з’являлися благоустроєні сквери та парки, фонтани, реконструйовані набережна та площі, відремонтовані за новими технологіями дороги.
Хтось захоче звинуватити мене в заангажованості. Так, вона в мене є. Як людина, я все життя прожив у Херсоні, я дуже заангажовано ставлюся до майбутнього свого міста. Тим більше, чергових експериментів воно навряд чи витримає.
Так, Сальдо – далеко не святий. У Херсоні в нього багато симпатиків, але чимало й антипатиків. Проте-це цілком зрозуміло, коли йдеться про людину справи. Всім милим не будеш.
Роблячи вибір, ми маємо бути об’єктивними. Мер – не посада, а важка робота, що передбачає один єдиний критерій: аби робити цю роботу ефективно, в ній треба розумітися. І тут у Володимира Васильовича конкурентів просто немає. З ким завгодно, у будь-яку годину дня чи ночі виведи його на відкрите спілкування – він впевнено та професійно аргументує кожну позицію.
Може саме тому при Сальдо – мері Херсон отримував державне фінансування на багато об’єктів інфраструктури. Згадайде Льодовий палац, Центр серця, онкодиспансер, офтальмологічний центр у Тропінці... До міста заходили інвестори. І, щоб сходити у кіно, ми перестали їздити до Миколаєва. Миколаївці почали приїздити до нас.
Програма динамічного розвитку Херсона, з якою Сальдо йде на вибори зараз, побудована саме на його знаннях. І тому дає шляхи розв’язання кожної проблеми, яка нас, містян, турбує. З ким він буде працювати, коли вчетверте стане міським головою? Він добре розбирається в людях і вже підібрав команду управлінців. Знаючи місто від «А» до «Я», Сальдо може давати чіткі завдання, контролювати їх виконання і вимагати не слів, а справ.
Тим більше, якщо ця людина пережила і злети, і падіння, але змогла піднятися та доказати свою спроможність діяти, навпаки труднощам.
Не черговий «кіт у мішку»чи «нове обличчя», а сильний мер потрібний Херсону. Міцний, справжній, свій. Щоб відстоював та захищав і місто, і кожного з нас. Краще синиця у руках, ніж журавель у небі. Так давайте обирати, спираючись на цю життєву мудрість.
